Карта льодовикового періоду

Відкрутіть годинник на 21 000 років назад. Океан стоїть на 130 метрів нижче, Сибір з'єднаний з Аляскою, на місці Північного моря простягаються мисливські угіддя, а там, де нині Торонто і Стокгольм, височіє стіна льоду.

Що показує ця карта

Карта вгорі зображує сучасний світ, у якому змінено лише одне число: висоту моря. Пересуньте повзунок на будь-який момент за останні 21 000 років, і океан опуститься до тодішнього рівня. Кожна ділянка нинішнього морського дна, що тоді була над водою, стає пісочного кольору, а білі покриви показують, де лежали великі льодовикові щити. Виберіть місце зі списку, знайдіть будь-яке місто або торкніться карти, щоб дізнатися, як далеко від цієї точки був берег.

Тут немає жодних здогадок, намальованих від руки. Суходіл, що з'являється на карті, побудовано за справжніми промірами глибин морського дна. Рівень води відповідає опублікованій реконструкції глобального рівня моря, а лід повторює нанесені на карти межі щитів у час їхнього найбільшого поширення. Сторінка створена, щоб відповісти на просте запитання про будь-яке узбережжя Землі: що було тут, коли жили мамонти?

Чому океан був на 130 метрів нижчим

Вода з планети нікуди не зникає. Під час останнього льодовикового періоду вона просто зберігалася в іншому місці: у льодовикових щитах завтовшки до 3–4 км, які вкривали Канаду, північ США, Скандинавію, Британські острови та арктичні шельфи. З океану пішло стільки води, що на піку, 26 000–20 000 років тому, його рівень знизився приблизно на 120–134 метри. Геологи називають цей час останнім льодовиковим максимумом.

Материкові шельфи мілкі, часто їхня глибина не перевищує 100 метрів, тож падіння такого масштабу оголило величезні площі шельфу. Морське дно між Британією та Данією, між Сибіром та Аляскою, між Малайзією та Борнео, між Австралією та Новою Гвінеєю перетворилося на суходіл. Цими рівнинами текли річки, на них паслися тварини й жили люди. Потім лід розтанув, вода повернулася, і за кілька тисяч років рівнини пішли на дно.

Коли море повернулося

Підйом відбувався нерівномірно. Кілька тисяч років після піку лід майже не відступав. Потім, приблизно 16 500 років тому, щити почали руйнуватися, і до позначки 8 000 років тому океан піднімався приблизно на 12 метрів за кожну тисячу років. Близько 14 500 років тому стався різкий сплеск (імпульс талої води 1A), коли рівень моря стрибнув приблизно на 20 метрів за п'ять століть. Повзунок на цій карті відповідає реконструкції Ламбека та колег, опублікованій 2014 року, з округленням до цілих метрів:

Зниклі землі

Берингія

Поставте повзунок на 21 000 років і подивіться на Берингову протоку. Її глибина лише 50 метрів, тому вона закрилася рано й лишалася сухою десятки тисяч років. Рівнина, що постала на її місці, Берингія, була не вологою тундрою, як нині, а сухим вітряним степом, повним травоїдних: мамонтів, коней, степових бізонів і левів, які на них полювали. Жили тут і люди, і саме звідси вони прийшли в Америку щонайпізніше 16 000 років тому, а можливо, значно раніше. Море знову затопило протоку близько 11 000 років тому.

Доггерленд

Південна частина Північного моря ніде не глибша за 50 метрів, і в льодовиковий максимум уся вона була суходолом: рівниною з річками, озерами й болотами, що з'єднувала Британію з Нідерландами, Німеччиною та Данією. Археологи називають її Доггерлендом на честь Доггер-банки, піщаної мілини, яка є останнім підвищенням цієї рівнини. Рибальські судна досі піднімають із дна її минуле: кістки мамонтів, гарпуни, вирізані з рогу, крем'яні знаряддя і торф із корінням дерев. До 8 000 років тому море, що піднімалося, скоротило Доггерленд до великого острова на мілині. Близько 8 150 років тому величезний підводний зсув біля берегів Норвегії, зсув Стурегга, погнав на рештки суходолу цунамі, і ще за кілька століть усе опинилося під водою.

Сундаленд

Найбільша зникла земля лежить у Південно-Східній Азії. Море між Малайзією, Суматрою, Явою та Борнео мілке, здебільшого менше 40 метрів, і в льодовиковий максимум тут був єдиний масив суходолу, більший за Індію, що зветься Сундалендом. Річки, які тепер упадають у море біля берегів Суматри й Борнео, колись зливалися посеред нинішнього Південнокитайського моря. Сундаленд затонув швидко, приблизно між 14 000 і 8 000 років тому, і його берег за кілька людських поколінь відступив углиб на сотні кілометрів.

Сахул

По той бік лінії Воллеса те саме сталося з Австралією: через Торресову протоку вона з'єдналася з Новою Гвінеєю, а через Бассову протоку з Тасманією, утворивши континент Сахул. Глибоководні Тиморське море і море Банда так і не закрилися, тому перші австралійці щонайменше 50 000 років тому мусили перепливати відкрите море. Бассову протоку затопило близько 12 000 років тому, Торресову приблизно 8 000 років тому.

Перська затока, Чорне море і Флорида

Середня глибина Перської затоки лише 35 метрів, тож більшу частину льодовикового періоду вона була річковою долиною: Тигр і Євфрат текли її дном і виходили до моря аж біля Ормузької протоки. Чорне море відрізав від Середземного мілкий поріг Босфору, і воно перетворилося на озеро, рівень якого був значно нижчим за океан, а його північно-західний шельф став сухою рівниною. Флорида була приблизно вдвічі ширшою, ніж тепер, і узбережжя Мексиканської затоки проходило до 150 кілометрів на захід від Тампи. Джерела, що нині б'ють на морському дні, були водопоями для мастодонтів і перших людей Флориди.

Де лежав лід

У льодовиковий максимум Лаврентійський щит укривав Канаду й доходив на півдні до Нью-Йорка, Чикаго і Сіетла. Біля Гудзонової затоки його поверхня здіймалася на понад 3 кілометри над землею. Вага льоду так сильно втиснула земну кору, що суходіл там піднімається й досі. Скандинавський щит поховав під собою Норвегію, Швецію, Фінляндію та Балтику і зливався з Британським через північну частину Північного моря. Менші льодовикові шапки лежали на Альпах, Піренеях, Андах, у Патагонії, Новій Зеландії та в горах Сибіру.

На цій карті лід відтворено за зведеними контурами щитів у пору їхнього найбільшого поширення. Коли ви пересуваєте повзунок ближче до сьогодення, кожен щит зникає приблизно тоді, коли він розтанув насправді: Британський до 15 000 років тому, Скандинавський приблизно до 10 000, а Лаврентійський останнім, близько 7 000 років тому. Гренландія та Антарктида так і не розтанули, тому показані на всіх етапах.

Як створено карту

Оголене морське дно побудовано за тими самими даними про висоти, що й решта HazardSim: глобальною сіткою, яка містить глибини океану з моделі ETOPO1 з роздільністю близько 2 кілометрів на клітинку в морі. Клітинка зафарбовується як суходіл, якщо вона лежить нижче сучасної поверхні моря, але вище за вибраний вами рівень. Озера й западини, розташовані нижче рівня моря, але відрізані від океану, як-от Каспійське море, Мертве море і западина Каттара, лишаються незмінними. Площа на панелі підсумовує зафарбовані клітинки в полі зору.

Крива рівня моря взята з реконструкції за об'ємом льоду Ламбека та ін. (2014). Контури льодовикових щитів для Північної півкулі відповідають найімовірнішій реконструкції льодовикового максимуму Батчелор та ін. (2019), а для південної взято зведення Елерса, Гіббарда і Г'юза (2011), спрощене для вебу. Дати зникнення кожного щита приблизні.

Дечого карта не робить. По-перше, вона не моделює рух самого суходолу: кора під льодовиковими щитами просіла на сотні метрів і досі піднімається, тож береги поблизу колишнього льоду (Скандинавія, Гудзонова затока, Шотландія) розташовувалися не там, де випливає з простого зниження рівня моря. По-друге, вона не моделює річок, дельт і відкладів, що накопичилися відтоді, тому давні рівнини були нерівнішими й вологішими, ніж може передати однорідний пісочний колір.

Запитання

Інші лиха

Симулятор землетрусу

Поставте епіцентр будь-де на Землі, оберіть магнітуду й подивіться, як струс розходиться справжньою мапою, а також скільки з тих, хто там живе, він міг би вбити.

Мапа підйому рівня моря

Підніміть океан на метр, на десять або на весь лід Землі й подивіться, яких саме вулиць більше не буде.

Симулятор урагану

Спрямуйте ураган будь-якої сили на справжнє прибережне місто й подивіться, як його штормовий нагін розливається справжнім рельєфом, разом із зонами вітру й оцінкою жертв.

Симулятор падіння астероїда

Скиньте тіло з каменю, заліза, льоду чи пухкої купи уламків на будь-яку точку Землі й подивіться, який кратер воно виб'є, яку вогняну кулю породить і як далеко ударна хвиля вибиватиме шибки.

Симулятор цунамі

Оберіть прибережне місто, задайте висоту хвилі біля берега й дивіться, як вода за справжніми даними про висоти піднімається вглиб суходолу, доки рельєф її не зупинить.

Симулятор вулкана

Почніть виверження справжнього вулкана будь-якої сили за шкалою вибуховості й подивіться, як далеко сягнуть пірокластичні потоки й попіл.